Увага і молитва

 

„Нехай замовкне все навколо мене! І у мені хай замовкнуть самі помисли мої! Хай мовчить серце! Нехай живе, діє одна благоговійна увага! Хай входять в душу з її допомогою святі відчуття і думки!” – писав один із духовних учителів. Вчитаймося, вдумаймося в ці слова – у них велика наука молитви, основою якої є увага.

    Увага – одна з найцінніших якостей нашого розуму. Будь-яку справу, яку ми хочемо зробити добре, потрібно робити з увагою. І тим більше, коли йдеться про молитву. Звичайно, великі молільники, напевно, не думають про увагу, адже все їхнє життя є молитвою. Нам же усім, початкуючим і невмілим, увага необхідна. Інакше ми ніколи не досягнемо успіху у молитві.

    Ось як безкомпромісно про увагу писав Антоній Сурожський: „Уважними ми стаємо... коли раптом перед нами постає трагічність, серйозність життя; ми стаємо серйозними і глибокими перед обличчям смерті, перед лицем співстраждання, перед лицем хвороби – перед лицем усього, що ставить під питання нашу безпечність і нашу забудькуватість. Отці Церкви говорили, що безпечність, неуважність, нестаранність творять більше зла в житті людей, ніж конкретні гріхи. Гріх може нас вразити своєю потворністю, своєю брутальністю або своїм жахом; а неуважність, забуття того, що доля людини глибока, що доля людини розкривається у вічності і входить у глибини Божі, руйнують нас сильно й інколи безповоротно до такого ступеня, що людина применшується і вже не може ні випрямитися, ні вирости в міру свої величі”. І це зовсім непросто – бути уважними в буденному житті, але це необхідно у молитві.

Безмовність

Святе Письмо вказує нам на одну з первинних чеснот – розсудливе мовчання.

    Святі Отці казали: всяку чесноту треба починати від язика. Якщо хто не утримує свій язик, то у того не шукай чесноти, бо душа його спустошена, весь дух благочестя випарувався. Тому що, по-перше, ми нічим так часто і так багато не грішимо, як язиком; тому що, по-друге, крайня поміркованість і обережність у словах є не тільки високою християнською чеснотою, а й найкращим засобом для мудрого і щасливого мирного життя

    „Якщо хто в слові не грішить, – говорить апостол Яків, – той досконалий чоловік, сильний приборкати все тіло” (Як 3:2).

    Язик – це вогонь (пор.Як 3:6), як називає його той самий апостол, – миттєво займається, і перш ніж встигнеш схаменутися, обпалює кого-небудь або докором, або наклепом або засудженням і образою.

    Язик – нестримне зло (Як 3:8): ним благословляємо Бога Отця, і ним же клянемо людину. Від тих же вуст виходить благословення і клятва.

    Утримуй язик свій, коли велика неприємність схвилювала тебе – і ти запобіжиш сварці, мабуть жорстокій і небезпечній, загасиш ворожнечу, мабуть довготривалу і нескінченну.

    Чи прийде бажання молитися звиклому до пустомовства? Звідки прийде до нього благе слово молитви, якщо язик його звик переливати одні порожні слова? Утримуй язик твій тоді, коли ні час, ні місце не дозволяє суєтних розмов, наприклад у храмі Божому, – і не виявиш, принаймні перед іншими, своєї крайньої легковажності, обережеш себе від тяжкого гріха – образи святині й величі Божої, і не даш згубної спокуси душі ближнього.

    А найперше підноси розум твій до Бога думкою своєю і зітхай до Нього серцем своїм: хай захистить Він слух твій від порожніх розмов, хай захистить душу твою від мрій і помислів лукавих, хай збереже серце твоє в страху Божому, хай дасть тобі бачити гріхи твої і не засуджувати брата або сестру твою, хай утримає язик твій від всякого слова пустого.

    Отже, дбаймо про чесноту мовчання і, крім того, маймо благоговійний страх Божий.

Що таке молитва?

   Чим є молитва? 

    Чи кожен християнин розуміє це? Відповідей тут може бути багато. Якщо відкриваємо молитвослов, там є достатньо молитов. Читаємо їх уважно і все. Якщо ми уважні, це без сумніву молитва. Дехто каже, що молитва — це розмова з Богом. І це справді так. Але чи достатньо просто прочитати молитву? А як зрозуміти, що ми розмовляємо з Богом? Хто це може пояснити?

    Cпробуймо подивитись, коли в Святому Письмі вперше згадується про молитву.

    Перш за все, поставимо питання — чи молився Адам?

    Адам - досконала, безгрішна людина. Але ніде ми не зустрічаємо, щоб Адам молився. Він просто спілкувався з Богом. Як це відбувалось ми не знаємо. Напевно це не було таке спілкування, як ми спілкуємось один з одним. Але Адам повністю розумів Божу волю. З огляду на те, що можна прочитати в Книзі буття, у спілкуванні Адама з Богом не було жодної двозначності. Все було ясно і зрозуміло. Адам просто жив перед Богом, жив у Його присутності. Це було природним для первісної людини, просто необхідним.

    Після гріхопадіння Адам віддаляється від Бога, ховається від Нього. Але, все ж, продовжує чути Бога, спілкується з Ним. І навіть, Каїн, після вбивства свого брата, ще чує Бога, чує Його волю. Хоча тут ми вже бачимо до якого стану приходять люди, до якого падіння. Люди все більше віддаляються від Бога.

    Про Сета (сина Адама, який народився після вбивства Авеля) нічого не сказано, що він чув Господа. Віддалення від Бога було вже дуже суттєвим і, навіть, ім'я сина Сета - Еноса — перекладається, як “слабий”. Він слабий, безсилий, тому що віддалившись від Господа людина стає слабкою. Енос вже не чує Бога. Бо ми читаємо в Книзі буття, що з цього часу почали призивати ім'я Господнє. (Бут. 4. 26)

    Що ж це означає — призивати ім”я Господнє? Енос не чує Бога, але вся його суть, все його єство потребує Бога. Енос розуміє, що без Бога людина жити не може. Він прагне перебувати перед Богом, як перебував перед Богом Адам, і тому призиває Його ім”я в надії, що Господь чує його. Це і можна назвати першою згадкою про молитву. Хіба, коли ми молимось, ми не робимо це ж саме? Хіба ми не призиваємо ім'я Господнє?

    Звідси важливий висновок: молитва — це преребування перед Богом.

    Не так важливо, які слова ми промовляємо. Вищий рівень молитви це взагалі безмовна молитва, молитва, яка не потребує слів. Головне, чого ми прагнемо молячись, це перебувати перед Богом.

    Це дуже важлива тема. Закликаю всіх читачів подумати про це. Спокійно і уважно. 

    Помолившись Господу посидьте ще трохи в тиші. 

    Думайте.

Дорогою молитви

    Отже, ми підійшли до кінця розгляду нашого комплексу.. Цей комплекс не є єдиним. Він був розроблений в школі Шивананди, як мінімально необхідний. Він дійсно хороший і загально оздоровчий. Коли цей комплекс стане для вас звичним, ви можете розвиватись далі, не зупиняючись на ньому (хоча мені його вистарчає).

    Щоб не заплутатись в океані інформації, книг, сайтів, присвячених йозі, рекомендую прочитати книгу Віктора Бойка “Йога — искусство коммуникации”. Прочитавши цю книгу вам буде легше вибрати необхідну інформацію. Книга велика і досить важка. Але в ній є багато цікавого, детально пояснені вправи (хоч не з усіма його техніками я погоджуюсь). Бойко авторитетний йог, з величезним досвідом. Його методика багатьом допомогла і допомагає. В нього є сайт http://realyoga.ru/ (на жаль це російський сайт). Якщо там зареєструватися, то можна зайти на форум, де обговорюються різні вправи йоги, різні цікаві теми, які можуть допомогти. Крім того, на сайті є бібліотека. Там не дуже багато книг, але це хороші книги. Правда є одна проблема. Бойко багато досяг займаючись йогою, багатьом адептам йоги допоміг, допоміг багатьом хворим. І, складається таке враження, що ці великі досягнення завели його у полон гордості. Він не християнин. Але він і не вірний буддист, і не індуіст. В нього якась своя релігія. Тому, читаючи Бойка, де він торкається питань релігії чи духовності, будьте уважні і обережні.

    Для тих, хто має якусь певну хворобу, можна пошукати вправу, яка конкретно діє на виправлення цієї проблеми і вставити її в свій комплекс. Тут в мене досвід малий, але можу порекомендувати книгу Шивананди “Йога-терапія”. Ця книга є в інтернеті. Або спробуйте віднайти щось новіше і цікавіше. Тільки не забудьте звертати увагу на авторів, які школи вони представляють. Прочитавши Бойка, вам вдасться відкидати непотрібне.

    Надіюсь всі, хто уважно читав, зрозуміли суть того, як треба займатися йогою. Надіюсь, що ви зрозуміли, що мистецтво йоги, це не вміння виконати якусь чудернацьку вправу, а вміння знаходити баланс в собі. І чим точніше ви відчуєте цей баланс (між недотягнув і перетягнув), тим ви більший майстер йоги. Саме віднахоження цього балансу є найбільш сприятливим для вашого здоров”я. А що найважливіше, це дає вам можливість молитися.

    Коли мене питають, як мені не набридло стільки часу робити одне і теж, мені нічого відповісти. Той, хто питає не розуміє, що це тільки зовні я роблю те саме. А внутрішні зміни відбуваються постійно. Ці зміни ледь вловимі, але вони відбуваються. Вони відбуваються так само повільно, як і наше зростання в молитві.

    

Ви тільки подумайте — до щоденної молитви додається ще, як мінімум, година молитви. Більше того, якщо ви зможете навчитись молитись в таких незвичних положеннях, це допоможе вам молитися протягом дня, де це буде можливо — в черзі, в громадському транспорті, на прогулянці. Чи не того нас вчив апостол Павло, кажучи: “Моліться без перерви.” (1 Сол. 5. 17). І, хто знає, може так молячись, тобто перебуваючи перед Богом, ми заслужимо великого дару безмовної молитви.

    На цьому я замовкаю, бо не в наших це можливостях, а на все тільки воля Божа. Робимо те, що можемо і надіємось на Господа.

МОЛІМОСЯ

Вдосконалюємо техніку

    Хочу звернути увагу на останній, на мою думку, найважливіший принцип, який дасть вам можливість розуміння правильного виконання асан, які ви з часом захочете ввести у свою практику..

    Найлегше це пояснити на самій першій асані, яку ми почали вивчати, на пасчимоттанасані. Якщо ви дочитали до цього місця, надіюсь, ви практикуєте йогу, як ми її подаємо і знаєте, як виконується пасчимоттанасана.

    Отже, сівши на землю, з випрямленими ногами, ми починаємо схилятися вперед. Ви вже знаєте, що не можна тягнутися головою вниз, щоб торкнутися до ніг, що не можна доводити себе до болю і, навіть, дискомфорту. Але все ж, як визначити ступінь наклону, щоб асана була найефективніша?

    Зараз читайте дуже уважно. Це вкрай важливо!

    Ви нахиляєтесь вперед і, не довівши себе до дискомфорту, зупиняєтесь. Вам зручно і спокійно. В такому положенні ви можете перебувати досить довго і при цьому молитись. Це само по собі вже дуже добре. Але, якщо ваш нахил буде надто слабким, то користь від самої асани буде слабенька.

    Беремо інший варіант. Ви перейшли межу. Вам трошки боляче чи дискомфортно, але ви цим нехтуєте і, навіть, пробуєте молитися. Це не хороший варіант. Молитва ваша буде слабкою. Більшість з нас і так не дуже добре моляться, постійно відволікаються. А тут ще якісь незручності відволікають. Крім того, досить довге перебування в дискомфортній позиції, або з відчуттям болю, свідчить про те, що тіло вам повідомляє — ти робиш щось не те, ти шкодиш собі. Спочатку негативних наслідків такого виконання не помітно. Але з часом вони накопичуються і можуть вирости в серйозну проблему. І всі ваші заняття йогою не те що не принесуть користі, вони вам сильно зашкодять. А молитва в таких умовах навряд чи укріпиться. Тому, будьте обережні!

    Тепер висновок - ПОТРІБНО ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ НЕДОСТАТНІМ ВИКОНАННЯМ І ПЕРЕВИЩЕННЯМ СВОЇХ МОЖЛИВОСТЕЙ. ТРЕБА ВІДНАЙТИ ЗОЛОТУ СЕРЕДИНУ. І ЦЕ МАЄ БУТИ САМЕ ВАША СЕРЕДИНА. Тобто йог це не той, хто зігнувся в три погибелі, а той, хто знайшов свій баланс. Саме свій! Хтось від природи дуже гнучкий і без труднощів робить те, що ви роками займаючись йогою, не можете зробити. Ну і що? Хіба від цього гнучка людина є йогом? Йога — це не стійка на голові чи сидіння в позі лотоса. Йога — це гармонія вашого тіла. В цій гармонії ви реалізуєте слова апостола Павла, що тіло — це храм Духа Святого. “Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас?” (Кор. 6. 19) І в такому храмі можна гідно возносити молитву Господу. 

Не одним лотосом....

     Вітаю! Ми вже разом пройшли досить довгу дорогу в молитві йога.

    Розглянемо  тепер наш комплекс в цілому.

1. Шавасана — 2-3 хв.

2. Сіршасана — 5 хв.

3. Сарвангасана — 3-5 хв.

4. Халасана — 3 хв.

5. Матсіасана — 1-2 хв.

6. Пашчимонтанасана — не менше 3 хв. (хіба що виникають неприємні або больові відчуття).

7. Бхуджангасана — 1-2 хв.

8. Салабхасана — 1 хв.

9. Дханурасана -. 1-2 хв

10. Ардха- матсіендрасана — 2 хв. в кожен бік.

11. Ваджрасана — в цій асані можна робити пранаяму.

12. Уддіяна-бандха.

13. Агнісара-дхауті.

14. Пранаяма — найкраще робити її в позі лотоса: для тих, хто не може сісти у лотос — у ваджрасані або лежачи.

15. Шавасана — 10 - 15 хв.

    Після кожної асани робимо шавасану. Робити її треба приблизно стільки скільки тривала попередня асана. Час асан, який подано, є дуже умовним. Ваше тіло має само підказати тривалість виконання. Просто будьте до себе уважні.

    В цьому комплексі присутній лотос — падмасана. Якщо хтось зможе освоїти цю асану, це дуже добре. Вона зручна і комфортна, в ній добре виконувати пранаяму, а найголовніше — добре молитися.

Падмасана (лотос)

    мал. 18. Падмасана.

    Як вже говорилось, лотос не є простою асаною і вимагає значної гнучкості. В черговий раз нагадую — будьте обережні. А головне, пам”ятайте, і без лотоса можна досягнути висот йоги. Ви ж уже знаєте, що йога це не акробатика, а засіб, який допомагає молитися.

    Отже, сідаємо на підлогу. Праву ногу (для лівшів ліву) затягуємо на ліве бедро, поближче до пахової складки, а ліву затягуємо на праве бедро. Спину тримаємо як у ваджрасані (не вигинаємо її), рослаблено і вільно. Руки кладемо, як на фото, або на коліна. Розслабляємося.

    В лотосі можна перебувати довго. Тут немає обмеження в часі. Ви самі визначаєте скільки і для чого вам потрібно це робити.

    Цією асаною завершуємо розгляд нашого комплексу. Як бачите, він досить великий і, якщо його вірно виконувати займає не менше 1 год. Це немалий час. Але ми йшли до цього поступово і збільшення часу мало бути природним і легким. Не пробуйте скорочувати вправи, якщо не маєте часу. Краще зробіть меншу кількість вправ, але спокійно і правильно. Важливою умовою для прогресу є регулярність занять. Старайтесь займатися щодня, а, якщо такої можливості нема, не менше 4 раз на тиждень.

    Треба знати, що ми залежні від багатьох факторів — наших біологічних ритмів, від погоди, тиску, від положення місяця і психологічного стану і т. д. Цих факторів безліч, врахувати їх неможливо (я точно не знаю як це зробити). Але всі ці фактори відображаються на нас. Слухайте себе, слухайте своє тіло. Вони вам підскажуть де ви переступили межу, виконуючи асану, яку саме асану треба потримати довше.

    Просто будьте уважними.

    Коли ви вчора могли виконати якусь вправу досить глибоко, а сьогодні не досягаєте цього рівня, - не силуйте себе, не перенапружуйтесь. На сьогодні, під впливом різних факторів, ваша межа саме така. Завтра — вона буде іншою. Просто вчіться себе слухати.

Час постояти на голові

     Починаємо слідуючий урок з застереження. Ті вправи, які будуть подані нижче, можна починати практикувати не раніше, ніж через рік від початку регулярних занять йогою. І навіть через рік — будьте обережні, не поспішайте. Пам”ятайте — ваша ціль не акробатичні досягнення, а укріплення тіла і молитва.

    Отже чотири асани, які робляться підряд і саме в такому порядку їх треба поставити на початку вашого комплексу. Це є сіршасана (стійка на голові), сарвангасана (“берізка”), халасана (плуг) і матсіасана (риба).

    мал. 13 Сіршасана.

    Освоєння цих вправ починаємо з сарвангасани (“берізки”). Приступаючи до цих асан, обов”язково потрібно 2-3 хвилини полежати в шавасані (хоча це і так має бути обов”язковим для початку комплексу).

    Надіюсь всі колись робили “берізку” і дуже детально описувати її не треба. Але є кілька особливостей. З шавасани, починаємо вправу дуже повільно. Щоб не пришвидшувати під”йом ніг, робимо декілька зупинок. Тобто — підняли трошки ноги — зупинились, ще трошки — знову зупинились. І так 3-4 рази. Піднявши ноги вертикально вверх, починаємо підіймати тулуб. Для цього впираємось ліктями в підлогу, а долонями в спину і починаємо випрямляти себе вертикально вверх, пососвуючи долоні як можна нижче до лопаток. Чим краще ви випрямитесь, тим легше буде в цій асані розслаблюватись. Ще один важливий момент — якщо ви можете добре випрямитись, ваша борода впреться в груди. І це дуже хороший варіант. Саме так сарвангасана і має виконуватися. Але прошу бути обережними людям, що мають проблеми з горлом, щитовидкою.

    На перших порах перебувати в такому положенні треба буквально кілька секунд. Слідкуйте за соїми відчуттями. Дихайте природно — не допускайте ніяких затримок. Старайтесь максимально бути вільними і розслабленими.

    Повертаємось в положення лежачи ще повільніше, ніж ми входили в асану. Повільно опускаємо тіло на землю, зупиняємось. Хай ноги трохи побудуть вертикально. Потім опускаємо ноги також з зупинками. І тоді шавасана. Не шкодуйте час на шавасану — це також важливо. Тіло, кровообіг мають відновитися перед слідуючою асаною. Саме тоді ефект буде максимальним.

    мал. 14. Сарвангасана.

    мал. 15 Халасана.

    мал. 16. Матсіасана . 

    

    мал. 17. Матсіасана (спрощений варіант).

    Якщо хтось готовий, то можна з сарванганасани одразу переходити до халасани. Тобто не опускаємо тіло на землю, а починаємо опускати ноги за голову, як на мал. 15. Ноги опускаємо до торкання підлоги пальцями. Якщо для когось це складно, то опускайте ноги доки вони опускаються і залиште їх так. Руки покладіть на підлогу. При цьому сильно стискається живіт і внутрішні органи. Будьте обережними, особливо в час освоєння. Дихайте природно, старайтесь розслабитись. Вихід з асани як і в попередній — повільно підійміть ноги вертикально і опустіть їх на землю. Тоді знову ж шавасана.

    Коли ви трохи освоїте ці асани і почнете дуже поступово збільшувати час перебування в них, можна перейти до сіршасани і матсіасани.

    Сіршасана (мал. 13) в нашому комплексі має бути першою асаною (звісно після шавасани). Отже ви себе комфортно почуваєте виконуючи сарванганасану і халасану. Тоді почнемо.

    Стійка на голові, взагалі, є досить простою асаною. Тут вся справа в рівновазі. Але якщо ви знайдете рівновагу, то побачите, що в сіршасані легше розслаблятися, ніж в сарвангасані.

    Починати треба біля стіни або з кимось, хто страхує вас від падіння.

    Отже, встаєте на коліна, пальці рук складаєте в замок і кладете руки на підлогу. При цьому лікті розводять в сторони на таку ширину, щоб вам було зручно втримувати рівновагу. Надіюсь на фото це досить добре видно. З практикою ви знайдете для себе вірне положення.

    Тепер про постановку голови. Дехто каже, що голову треба ставити на підлогу в місці де закінчується чоло і починає рости волосся. Дехто каже, що треба ставити на найвищій точці голови. Але діло в тому, що голови у людей мають різну форму і волосся росте в кого вище, в кого нижче (а дехто взагалі лисий). Тобто, голову треба ставити так, щоб вона зберігала хребет рівним, щоб вам було найзручніше балансувати в такому положенні. Бо, якщо голова хоч трішки зігнута вперед чи назад, то стоячи на голові, щоб не прогиналася шия, вам треба задіяти м”язи. А це не дасть можливості перебувати в сіршасані довго. Вже не кажучи про це, що в такому положенні ми не зможемо молитися. Нам треба розслаблятися. Пам”ятаймо про це. Звісно, одразу це положення не просто визначити. Але практика вам підкаже, як вам потрібно ставити голову.

    Поставивши голову між руками, як на фото, трохи випрямляємо ноги і, підвівши тіло до вертикального положення, легко відштовхуємось від землі. Стараємось балансувати, щоб не впасти. Ноги поступово випрямляємо. Якщо відчуєте дискомфорт, вертайтесь в початкове положення, трохи постійте на колінах з головою на землі і лягайте в шавасану. На цей день до сіршасани більше не приступайте. Не журіться першими невдачами. Стійка на голові не така складна, як здається. Ви самі побачите, як швидко ви її освоїте.

    Якщо вам вдається тримати рівновагу і стояти в асані, то притримуйтесь наших постійних рекомендацій. Стійте поки вам комфортно. Повільно входьте і повільно виходьте з асани. Після чого шавасана і далі сарвангасана і халасана. Завершити цей цикл перевернутих асан треба шавасаною.

    Пам”ятаємо — не шкодуйте час на шавасану.

    В цьому циклі ми практично весь час згинали тіло вперед. Тепер потрібно розігнути його назад. Для цього є чудова вправа — матсіасана (мал. 16). Ця асана робиться з лотоса. А хто не може виконати лотос, то з ваджрасани (мал. 17). Якщо ви робите з ваджрасани, то треба сісти в глибоку ваджрасану (сидите не на ногах, а на підлозі). Тоді робите нахил назад, підпираючи себе руками. Треба опертись головою на підлогу, зробивши максимальний вигин назад (звичайно без великих зусиль).

    Якщо ви робите це з лотоса, то після перевернутих асан, не встаючи з шавасани, затягніть ноги так як в лотосі. Тоді встаньте на голову, підтягуючи себе за ступні. Якщо ви не можете сісти в лотос або виконати глибоку ваджрасану, то можна робити цю вправу з витягненими ногами. В цьому положенні не просто розслаблятися, але робимо, що можемо. Дихаємо спокійно, бажано верхньою частиною грудей.

    Будьте уважні!

    Успіхів!