Свято великомученика Юрія цьогоріч
співпало із неділею про Розслабленого.
Два великих святкування по-східному
антиномічних і по-східному таких подібних
між собою. Юрій — сильний, але спасається
силою Христа, розслаблений — кволий,
але і його укріпляє зціляюча Христова
десниця. Все ж о. Никифору нині не до
святих. Напевно вперше в історії його
прекрасної дерев’яної церковці в серці
карпатського краю відбулося таке
безбожжя. В п’ятницю на травневий
молебень до Пресвятої Богородиці прийшло
лише троє людей. “Всяку нині житейську
відложім печаль”. Що означають для
людей ці слова? Як донести їм потребу
молитви, важливість ходіння до храму,
відбування церковних служб? Що сказати
на нинішній Службі Божій?
Церква була заповнена на третину. По
більшості літні люди. Кілька дітей на
руках матерів. Церковна сестриця Палажка
марно намагається знайти дівчат, які б
тримали хоругви під час богослужіння.
Проповідь має бути про
стійкість. Cв. Юрій, який встояв перед
нападками лукавого.
о. Никифор проповідував гаряче,
переступаючи з ноги на ногу, заглядаючи
то з одного, то з іншого боку аналою на
своїх вірних. Після Служби вийшов на
вулицю. Біля дошки церковних оголошень
стояв молодий русявий незнайомець. о.
Никифор зауважив його ще в храмі. Він
прийшов дещо пізніше і всю Службу стояв
при церковних дверях, ніби не наважувався
увійти всередину. Тепер же він уважно
вивчав церковну дошку оголошень, ніби
вичитував там щось і намагався запам’ятати.
Складалось враження, що саме там він
шукав слова життя, вказівки на дорогу
спасіння.
о. Никифор хотів було спитати незнайомця, що він там таке вичитував, але із великим здивуванням для себе вже не побачив його. Він ще раз глянув на дошку оголошень. На тлі вицвілого плакату “Збудуймо храм любові” висіли три списки церковних боржників.
Василь Ґоївський