Увага і молитва

 

„Нехай замовкне все навколо мене! І у мені хай замовкнуть самі помисли мої! Хай мовчить серце! Нехай живе, діє одна благоговійна увага! Хай входять в душу з її допомогою святі відчуття і думки!” – писав один із духовних учителів. Вчитаймося, вдумаймося в ці слова – у них велика наука молитви, основою якої є увага.

    Увага – одна з найцінніших якостей нашого розуму. Будь-яку справу, яку ми хочемо зробити добре, потрібно робити з увагою. І тим більше, коли йдеться про молитву. Звичайно, великі молільники, напевно, не думають про увагу, адже все їхнє життя є молитвою. Нам же усім, початкуючим і невмілим, увага необхідна. Інакше ми ніколи не досягнемо успіху у молитві.

    Ось як безкомпромісно про увагу писав Антоній Сурожський: „Уважними ми стаємо... коли раптом перед нами постає трагічність, серйозність життя; ми стаємо серйозними і глибокими перед обличчям смерті, перед лицем співстраждання, перед лицем хвороби – перед лицем усього, що ставить під питання нашу безпечність і нашу забудькуватість. Отці Церкви говорили, що безпечність, неуважність, нестаранність творять більше зла в житті людей, ніж конкретні гріхи. Гріх може нас вразити своєю потворністю, своєю брутальністю або своїм жахом; а неуважність, забуття того, що доля людини глибока, що доля людини розкривається у вічності і входить у глибини Божі, руйнують нас сильно й інколи безповоротно до такого ступеня, що людина применшується і вже не може ні випрямитися, ні вирости в міру свої величі”. І це зовсім непросто – бути уважними в буденному житті, але це необхідно у молитві.

Безмовність

Святе Письмо вказує нам на одну з первинних чеснот – розсудливе мовчання.

    Святі Отці казали: всяку чесноту треба починати від язика. Якщо хто не утримує свій язик, то у того не шукай чесноти, бо душа його спустошена, весь дух благочестя випарувався. Тому що, по-перше, ми нічим так часто і так багато не грішимо, як язиком; тому що, по-друге, крайня поміркованість і обережність у словах є не тільки високою християнською чеснотою, а й найкращим засобом для мудрого і щасливого мирного життя

    „Якщо хто в слові не грішить, – говорить апостол Яків, – той досконалий чоловік, сильний приборкати все тіло” (Як 3:2).

    Язик – це вогонь (пор.Як 3:6), як називає його той самий апостол, – миттєво займається, і перш ніж встигнеш схаменутися, обпалює кого-небудь або докором, або наклепом або засудженням і образою.

    Язик – нестримне зло (Як 3:8): ним благословляємо Бога Отця, і ним же клянемо людину. Від тих же вуст виходить благословення і клятва.

    Утримуй язик свій, коли велика неприємність схвилювала тебе – і ти запобіжиш сварці, мабуть жорстокій і небезпечній, загасиш ворожнечу, мабуть довготривалу і нескінченну.

    Чи прийде бажання молитися звиклому до пустомовства? Звідки прийде до нього благе слово молитви, якщо язик його звик переливати одні порожні слова? Утримуй язик твій тоді, коли ні час, ні місце не дозволяє суєтних розмов, наприклад у храмі Божому, – і не виявиш, принаймні перед іншими, своєї крайньої легковажності, обережеш себе від тяжкого гріха – образи святині й величі Божої, і не даш згубної спокуси душі ближнього.

    А найперше підноси розум твій до Бога думкою своєю і зітхай до Нього серцем своїм: хай захистить Він слух твій від порожніх розмов, хай захистить душу твою від мрій і помислів лукавих, хай збереже серце твоє в страху Божому, хай дасть тобі бачити гріхи твої і не засуджувати брата або сестру твою, хай утримає язик твій від всякого слова пустого.

    Отже, дбаймо про чесноту мовчання і, крім того, маймо благоговійний страх Божий.

Що таке молитва?

   Чим є молитва? 

    Чи кожен християнин розуміє це? Відповідей тут може бути багато. Якщо відкриваємо молитвослов, там є достатньо молитов. Читаємо їх уважно і все. Якщо ми уважні, це без сумніву молитва. Дехто каже, що молитва — це розмова з Богом. І це справді так. Але чи достатньо просто прочитати молитву? А як зрозуміти, що ми розмовляємо з Богом? Хто це може пояснити?

    Cпробуймо подивитись, коли в Святому Письмі вперше згадується про молитву.

    Перш за все, поставимо питання — чи молився Адам?

    Адам - досконала, безгрішна людина. Але ніде ми не зустрічаємо, щоб Адам молився. Він просто спілкувався з Богом. Як це відбувалось ми не знаємо. Напевно це не було таке спілкування, як ми спілкуємось один з одним. Але Адам повністю розумів Божу волю. З огляду на те, що можна прочитати в Книзі буття, у спілкуванні Адама з Богом не було жодної двозначності. Все було ясно і зрозуміло. Адам просто жив перед Богом, жив у Його присутності. Це було природним для первісної людини, просто необхідним.

    Після гріхопадіння Адам віддаляється від Бога, ховається від Нього. Але, все ж, продовжує чути Бога, спілкується з Ним. І навіть, Каїн, після вбивства свого брата, ще чує Бога, чує Його волю. Хоча тут ми вже бачимо до якого стану приходять люди, до якого падіння. Люди все більше віддаляються від Бога.

    Про Сета (сина Адама, який народився після вбивства Авеля) нічого не сказано, що він чув Господа. Віддалення від Бога було вже дуже суттєвим і, навіть, ім'я сина Сета - Еноса — перекладається, як “слабий”. Він слабий, безсилий, тому що віддалившись від Господа людина стає слабкою. Енос вже не чує Бога. Бо ми читаємо в Книзі буття, що з цього часу почали призивати ім'я Господнє. (Бут. 4. 26)

    Що ж це означає — призивати ім”я Господнє? Енос не чує Бога, але вся його суть, все його єство потребує Бога. Енос розуміє, що без Бога людина жити не може. Він прагне перебувати перед Богом, як перебував перед Богом Адам, і тому призиває Його ім”я в надії, що Господь чує його. Це і можна назвати першою згадкою про молитву. Хіба, коли ми молимось, ми не робимо це ж саме? Хіба ми не призиваємо ім'я Господнє?

    Звідси важливий висновок: молитва — це преребування перед Богом.

    Не так важливо, які слова ми промовляємо. Вищий рівень молитви це взагалі безмовна молитва, молитва, яка не потребує слів. Головне, чого ми прагнемо молячись, це перебувати перед Богом.

    Це дуже важлива тема. Закликаю всіх читачів подумати про це. Спокійно і уважно. 

    Помолившись Господу посидьте ще трохи в тиші. 

    Думайте.