Богдан Лепкий
З кадильниць срібних дим снується
І гине в облаках склепінь.
В монастирі вечірнвй спів
кінчиться,
Гасять свічки, ідуть. Якась черниця
Під образом клячить, мов тінь.
Сама-одна, посеред стін святині,
Не молиться, в іконі топить зір.
А на іконі трави, квіти сині,
І Мати Божа клякла при дитині -
Здалека видно пасмо гір.
А на іконі небо, сонце сяє,
Метелики літають на квітках,
В доспілім житі коник польний грає,
Пречиста Мати сина вповиває
І поцілуй складає на устах.
Воно ж таке маленьке – а сміється!
До мами білі руки простягло...
Посеред зимних стін клячить черниця,
Вдивилася в ікону – щось їй сниться.
Де? І коли воно було?
Немає коментарів:
Дописати коментар