Молитва: порадник о.Олександра Меня
Для цього не потрібно особливих методів концентрації, якогось тривалого часу, а потрібно 6–10 хвилин на день (я беру зараз все по мінімуму) для молитви; не менше часу для Євангелія і взагалі Святого Письма; потрібні також Євхаристія (Причастя) і молитовне спілкування. Чотири речі. Це не теорія, це перевірено на практиці.
«Почнемо справу молитви, – говорить преподобний Марк Подвижник, – і, досягаючи успіху, поступово відкриємо, що не тільки надія на Бога, а й тверда віра і нелицемірна любов, і повздержливість, і терпіння, і відання внутрішнє, і позбавлення спокус, благодатні дари, сердечне ісповідання і душевні сльози – через молитву даються вірним». З цих слів святого виявляється, наскільки велике значення має молитва для християнина і як багато сторін його життя вона охоплює. Молитва пов’язує наш дух із самим Джерелом життя. Її не можуть замінити ні богословські теорії, ні служіння добру. І те, й інше оживотворяється молитвою, яка зберігає нашу віру від ухилів до абстракції або моралізування.
Старовинне прислів’я свідчить: «Молитва – праця нелегка». Для людини недосвідченої це може здатися дивним; тим часом той, хто зробив хоча б найперші кроки в духовному житті, знає, як багато перешкод стоїть перед шукачем дару молитви.
Бог відкритий до всіх, але дуже часто промені Його благодатної сили натрапляють на замкнуті двері нашої душі. Як відкрити їх? Як підготувати себе до зустрічі з Неісповідимим?
Про це розповідали нам святі й подвижники, люди багатого духовного досвіду, які вважали необхідним ділитися з іншими тим, що вони пізнавали на шляху молитовного «діяння». Проте їхня спадщина дуже велика, і часто писання подвижників пов’язані з умовами життя, далекими від тих, в яких ми живемо тепер. Виділити з цих писань те, що може служити конкретним керівництвом для сучасної людини, й складає мету цих роздумів.
Ці роздуми призначені для тих, хто вже пройшов початкові ступені християнського життя і прагне поглибити його. Вона припускає, що читач знайомий зі Святим Письмом і основами церковного віровчення, а також постійно бере участь у богослужіннях і таїнствах.
Про молитву взагалі є немало прекрасних книг, звернених до наших сучасників (наприклад, праці митрополита Антонія Сурожського). Ми ж зупинимося переважно на практичній стороні молитовного життя, на тому, що сприяє її поглибленню, і на тому, що цьому перешкоджає. Тому цю статтю не слід розглядати як «книгу для читання». Вона передбачає уважне вивчення і застосування вказівок, що в ній містяться.
Майже весь текст статті укладений за творіннями Отців Церкви, подвижників і духовних письменників Сходу і Заходу. Насамперед були використані праці сучасного вчителя молитви ієромонаха А. Каффареля.
Нехай укріпить Бог кожного, хто вступає на нелегку, але благословенну дорогу молитви.
Молитва і молитвословіє
У кожної людини бувають моменти, коли її єство мимоволі спрямовується на висоти в молитовному пориві. Трагічні переломи життя, трепет душі, охопленої творчим підйомом або зачарованої красою, – все це може розбудити ту силу, яка піднімає нас до Бога в мольбі, подяці, радості. Але тут ми говоритимемо, головним чином, не про ці нечасті випадки, а про молитву систематичну, яка входить в життя, як постійна супутниця.
Молитвословіє
Первинною і необхідною формою молитви є молитвословіє. Так називають читання «правила», що складається з ранішніх і вечірніх молитов, які творяться щодня. Цей ритм необхідний, бо інакше душа легко випадає з молитовного життя, ніби пробуджуючись лише від випадку до випадку. У молитві ж, як і у всякій великій і важкій справі, одного «натхнення» недостатньо.
Існує три основних «правила».
Повне правило – розраховане на людей, що мають більше, ніж інші, часу. Воно міститься в повних ієрейських молитвениках.
Коротке правило розраховане на всіх. Вранці: «Царю Небесний», «Трисвяте», «Отче наш», «Від сну вставши», «Помилуй мене, Боже», «Вірую», «Боже, очисти», «До Тебе, Владико», «Святому Ангелові», «Пресвята Владичице», прикликання святих, молитва за живих і мертвих. Увечері: «Царю Небесний», «Трисвяте», «Отче наш», «Помилуй нас, Господи», «Боже вічний», «Благого Царя», «Ангеле Христовий». Молитви ці містяться в будь-якому молитвословові. Це не строго обов’язкові молитви. Кожен може вибрати собі з молитвослова ті, які йому більше підходять. А хто має духівника, то варто порадитися з ним.
Мінімальне правило преподобного Серафима (три рази «Отче наш», три рази «Богородице Діво» і один раз «Вірую») – для тих днів і обставин, коли людина дуже втомлена або не має достатньо часу.
Зовсім опускати «правило» небезпечно. Втома і неуважність не повинні бентежити нас. Навіть якщо «правило» читається без належної уваги, слова молитов, проникаючи в підсвідомість, проявляють свою освячуючу дію.
Підготовка до молитвословія
Основні молитви добре знати напам’ять, щоб вони глибше проникали в серце і щоб їх можна було повторювати в будь-яких обставинах. У зміст молитов потрібно вникнути в інший час, щоб слова не звучали механічно. «Потрудися, – радить преподобний Никодим Святогорець, – не в молитовну годину, а в інший вільний час обдумати і відчути потрібні молитви. Зробивши це, ти під час молитвословія не будеш мати жодних труднощів відновити в собі весь зміст читаної молитви».
Дуже важливо, щоб приступаючи до молитвословія заспокоїтись, вигнати з серця образи, роздратування, гіркоту. “Перед молитвою, – говорить святитель Тихон Задонський, – потрібно (…) ні на кого не гніватися, не злитися, але всяку образу залишити, щоб і нам самим Бог відпустив гріхи”.
Без зусиль, направлених на боротьбу з гріхом, на служіння людям, на встановлення контролю над тілом і душевним життям, молитва не може стати тим, чим вона призначена бути – внутрішнім стрижнем нашого життя. Чималу роль у вихованні молитовного духу має читання, особливо читання Євангелій, а також таїнства сповіді і Євхаристії.
Причастя Святих Тайн включає всю людину в сокровенний потік благодатного життя. Нечасте причащання завдає нам чималого збитку, бо позбавляє нас благодатної допомоги. У минулому склалася засуджувана святими Отцями практика рідко причащатися. «У нас нині говорять навіть, що гріх часто причащатися, – писав єпископ Феофан, – інші кажуть, що не можна причащатися частіше, ніж раз на шість тижнів. Можливо, окрім цих, є й інші в цьому відношенні неправильності. Не звертай уваги на ці розмови – причащайся так часто, як потрібно буде, анітрохи не сумніваючись. Старайтеся тільки належно готуватися (…) й приступати зі страхом і трепетом, з вірою, сокрушенням і покаянним відчуттям».
Час і місце
В умовах сучасного життя, з його завантаженістю і прискореними темпами нелегко відводити для молитви певний час. Однак найліпше молитися зранку до початку будь-якої справи. В крайньому випадку можна молитися по дорозі. Пізно ввечері часто буває важко зосередитися через втому, тому вчителі молитви рекомендують ввечері молитись у вільні хвилини до вечері або ще раніше.
Якщо є можливість, під час молитви добре усамітнитися, встати перед іконою. На питання, як слід читати «правило»: разом, всією сім’єю, чи кожному окремо, – неможливо дати однозначної відповіді. Це залежить від характеру людини і домашніх взаємин. Загальна молитва рекомендується перш за все в урочисті дні, перед святковою трапезою і в інших подібних випадках. Сімейна молитва є все ж таки різновидом церковної («домашня церква») і тому не може замінити індивідуальної молитви, а лише доповнює її.
Початок молитви
Перед початком молитвословія ми повинні перехреститися. «Постій мовчки, поки затихнуть відчуття, постав себе в присутність Бога до усвідомлення і відчуття Його з благоговійним страхом і встанови в серці живу віру, що Бог чує і бачить тебе» (з Молитвослова).
Під час молитвословія
Початківцеві необхідно вимовляти молитву вголос або впівголосу. Це допомагає зосередитися.
Якщо під час виконання молитовного «правила» проривається молитва своїми словами, то, як говорить преподобний Никодим, не слід уникати її, але зосередитися на ній. Цю ж думку ми знаходимо у єпископа Феофана. «Коли найде, – говорить він, – сильне молитовне відчуття, яке розбиває молитву за “правилом”, залиш її і дай простір цьому відчуттю».
Багатьом людям здається, що молитва завжди повинна приносити «духовну насолоду». Вони забувають про її “трудницький” характер. «Не шукай в молитві насолоди, – говорить єпископ Ігнатій Брянчанінов, – вона зовсім не властива грішникові. Бажання грішника відчути насолоду вже є спокуса (…). Не шукай передчасно високих духовних станів і молитовних злетів”. Зазначимо, що пошуки постійної духовної насолоди є прихованим видом егоїзму і прагненням до духовного комфорту. Трудність молитви – нерідко ознака її справжньої дієвості.
Молитва за інших людей – невід’ємна частина молитвословія. Але не слід обмежуватися тільки молитвою за близьких і дорогих нам людей. Молитва за тих, хто заподіяв нам зло, вносить в душу мир, діє на цих людей, і наша молитва робиться жертовною.
Кінець молитвословія
Добре закінчити молитвословіє подякою Богові за дар спілкування і сокрушенням за свою неуважність. «Не кидайся одразу на звичні справи, – вчить преподобний Никодим, – і ніколи не думай, що, виконавши своє молитовне правило, ти все закінчив у відношенні до Бога».
Приступаючи до справ, потрібно подумати про те, що маємо говорити, робити, бачити протягом дня, і випросити у Бога благословення й сили слідувати Його волі. Іноді добре зберегти в турботах трудового дня одне слово або коротку молитву (наприклад, Ісусову молитву), яка допоможе і в повсякденних справах знаходити Господа.
Ми також повинні в думках звертатися до Бога перед початком будь-якої справи і перед їжею.
Отже, зробимо перший важливий висновок: НЕОБХІДНО ВСТАНОВИТИ СОБІ РАНКОВЕ І ВЕЧІРНЄ МОЛИТОВНЕ ПРАВИЛО (яке може і повинно поступово змінюватися відповідно до потреб кожного) І НЕВІДСТУПНО ДОТРИМУВАТИСЯ ЙОГО.
Немає коментарів:
Дописати коментар